Дизельне паливо за ДСТУ 7688 може містити не більше 200 міліграмів води на кілограм, тобто 0,02 відсотка. Ємність на подвір'ї набирає воду швидше, ніж паливо встигає витратитися: кожен перепад між денною й нічною температурою проганяє крізь дихальний отвір вологе повітря, і конденсат стікає на дно.

Тому зберігання палива в господарстві не зводиться до питання об'єму. Важать матеріал стінок, те, як ємність стоїть і «дихає», звідки паливо береться на роздачу й що залито на зиму. Пластикова ємність, металева цистерна й двостінний резервуар у цих умовах поводяться по-різному.

  Що відбувається з паливом, поки воно стоїть

Дизпаливо псується з кількох причин, і всі вони діють одночасно: вода, мікроорганізми, окиснення й парафін. Від якості палива в день заливання це залежить мало. Набагато більше важать ємність і режим використання.

Вода важча за дизпаливо.

Густина палива лежить у межах 820-845 кг/м³, тож вода збирається шаром на дні й з паливом не змішується. Чим менше палива в ємності, тим більше повітря в ній дихає, і тим швидше накопичується конденсат. Ємність, заповнена на чверть, набирає воду інтенсивніше, ніж повна.

На межі води й палива оселяються бактерії й гриби. Найвідоміший із них, гриб Hormoconis resinae, чиї колонії господарі називають «дизельним жуком». Результат його роботи темний слизький осад, який забиває фільтри тонкого очищення й сітку забірника. Без відстоювання води й обробки біоцидом паливо тримає якість приблизно від півроку до року, а далі мікробне забруднення починає проявлятися.

Мало хто звертає увагу на склад палива. ДСТУ 7688 розрізняє паливо за вмістом біокомпонента: B0 без добавки, B5 до 5 відсотків, B7 до 7. Для короткого обороту різниця майже непомітна. Для запасу, який має простояти зиму, B0 поводиться передбачуваніше: біодизель гігроскопічний, тягне вологу з повітря й прискорює ріст слизу на межі шарів.

 Окиснення, смоли й метали, яких не любить паливо

Кисень повітря повільно окиснює паливо, особливо в теплі й на світлі. Продукти окиснення темнішають, утворюють смоли й нерозчинні частки, які осідають на дні та на фільтрах. Мідь і цинк працюють як каталізатори цієї реакції, а цинк із оцинкованої сталі ще й дає з водою та кислотами гелі.

Тому оцинковані баки й латунна арматура небажані.

 Поліетилен: що він дає і що забирає

Поліетилен не іржавіє, тож проблеми з корозією, яка роз'їдає дно сталевої цистерни, у ньому немає. Втім, він не проводить струм, і при заправці в ємності накопичується статичний заряд, який нікуди не стікає. Саме тому для палива існують ємності з електропровідним шаром, а звичайну пластикову ємність при заправці заземлюють через каркас і кран.

Є й повільніша проблема. Поліетилен неполярний, так само як вуглеводні палива, тому паливо поволі проникає в стінку, вона трохи набухає й м'якшає, а частина парів виходить назовні. Пахне, хоча тріщини немає.

Така дифузія відрізняється від течі тим, що вологого сліду на стінці не лишається.

Окремо старіє поверхня на сонці. Матова крейдувата кірка на стінці означає ультрафіолетове старіння: матеріал під нею ще тримає, але на морозі стає крихкішим за новий.

 Яка ємність підходить для палива

Для зберігання й роздачі палива потрібна тара, яку виробник призначив саме для нафтопродуктів. Правила пожежної безпеки в Україні забороняють відпускати легкозаймисті та горючі рідини в полімерну тару, не призначену для цього. Маркування на корпусі і є тим документом, який відрізняє паливну ємність від будь-якої іншої.

Бочка з-під води чи ємність під агрохімію паливною не стає.** Поліетилен у ній може бути іншої марки, а стінку розраховували на воду або розчин добрив, а не на набухання у вуглеводнях. Паливна ємність отримує від виробника розрахункову товщину стінки, стабілізатор від ультрафіолету й, у правильному виконанні, електропровідний шар.

Пластиковий резервуар найкраще працює там, де паливо обертається швидко й лежить малими об'ємами: польовий запас біля техніки, заправний модуль на бригаді, ємність на кілька кубів у майстерні. У таких умовах відсутність корозії й мала вага важать більше за вразливість до сонця. Поліетиленова стінка гірше проводить тепло, ніж сталева, тож уночі вона охолоджується не так сильно, і конденсату на ній менше.

Двостінний резервуар закриває питання розливу, бо друга оболонка бере на себе паливо при пошкодженні першої. Недолік у тому, що він дорожчий і ремонтується найважче.

 Тріщина в ємності: ремонтувати чи виводити з роботи

Експлуатувати ємності з тріщинами й підтіканнями не можна:це вимога тих самих правил безпеки, і вона має сенс не лише формальний. Тріщина працює в обидва боки. Через неї назовні йде паливо, а всередину потрапляють пил, волога й повітря, які потім опиняються у фільтрах і форсунках.

Заклеїти тріщину в поліетиленовій ємності не вдасться, бо цей матеріал не тримає клей. Шов виходить лише від зварювання: край тріщини розробляють V-подібною канавкою й сплавляють із прутком із того самого поліетилену. Перед цим ємність спорожняють і дегазують. Практику відновлення таких ємностей та баків сільгосптехніки описують, зокрема, фахівці  AgroRemPlastic  порядок там такий: спершу дегазація, потім розділка, потім шов на всю товщину стінки.

Паливо на зиму краще тримати в повній ємності.

Якщо вона ще й захищена від сонця, води на дні накопичується менше, а паливо живе довше, ніж у напівпорожній бочці просто неба.