- Ці слова будуть викарбувані золотими літерами на могилі мого сина, - говорить мама Героя Лариса Іванівна.- Саша завжди повторював: «Ніколи не житиму під москалями, не буду прогинатися під них! Я народжений бути вільним в Україні!»
…Війна для Саші почалася у 2014-му, з самого початку російського вторгнення. І воював він до останнього свого подиху. Загинув Герой 24 березня 2023 року. Двічі за ці майже 10 років війни для нього він зустрічався зі смертю. Доля берегла його. Третій раз виявився фатальним…
Сьогодні, 20 грудня, мужньому земляку з Корбиніх Іванів, виповнилося б 32 роки. Але він навіки лишився 30-річним Героєм з позивним «Севен»…
Невимовне горе для матері, усіх рідних, близьких, друзів, тих, хто його знав…
Такі харизматичні люди, як Олександр, народжуються раз на сто років: принципові, патріоти, мужні і водночас – милосердні, чуйні та щирі…Його не можна було не любити, не поважати, не цінувати…
Молодий, у розквіті сил, загинув патріот України. Він би міг ще жити, служити Україні, народити дітей, дочекатися онуків, зустріти гідну старість…Але не судилося.
- Це не дитина була, а золото, - ділиться мама, Лариса Іванівна, яка сама виховувала і піднімала трьох дітей. - Уважний, доброзичливий, Саша мав велике добре серце. У мене двоє старших дітей -Ліля і Андрій, а Сашко – наймолодшенький. Пригадую, як навчаючись у Розсшанській школі, дітям молодших класів давали безкоштовні обіди, так Саша завжди приносив додому булочки і ділив їх на чотири частини – усім порівну. Не міг він з’їсти сам, не поділившись, душа боліла за мене, брата і сестру. Побачить, бувало, на вулиці чужу собаку – і вже несе їй щось поїсти, поговорить з нею, погладить. У нас ніколи не було великих статків, але в родині завжди панували взаємоповага, взаємодопомога і взаєморозуміння.
ВЕСЬ ТЕКСТ- У "МАЯКУ" ВІД 21 ГРУДНЯ