Є професії, без яких дуже важко. І хоча праця комунальників не завжди дуже помітна, все ж це те, що дає нам комфорт у повсякденні. Ось ми відкриваємо кран - і тече вода. Звично. Але за цією звичністю – праця конкретних людей. Одна з таких незмінних особистостей у КП «Богодухіввода»- Дмитро Максимович Сардак, машиніст насосної станції, людина, яка двадцять шість років забезпечувала безперебійну роботу водозабору.
Коріння - у Богодухові
Дмитро Максимович - корінний богодухівець. Родом із відомої на Богодухівщині родини Бзотів. Його батьки - Броніслав Карлович та Еліна Миколаївна - знані й шановані у громаді люди.
Виріс він на Робочій вулиці - у дідуся та бабусі. Микола Павлович і Ольга Борисівна Кібальники стали для хлопця прикладом у всьому. Дідусь, який усе життя пропрацював у банку, часто повторював онукові:
- Учись, Дімо, шукай собі хорошу роботу.
Ці слова стали для нього життєвим орієнтиром.
Навчався Дмитро спочатку у школі №5, а десятирічку завершував уже в СШ №3. Потім - вступ до ХІМЕСГу, служба в армії на Далекому Сході, у ракетних військах. Після армії повернувся додому - на те саме подвір’я до дідуся й бабусі. Там він живе й сьогодні...
Молодість, ДТСААФ і «водокачка»
Після служби Дмитро Максимович працював у ДТСААФ - механіком, техніком-бригадиром. Саме цей період згадує з особливою теплотою - можливо, тому, що це була молодість. До речі, все життя він проїздив на велосипеді - простота й рух для нього завжди були природними.
У 1999 році ДТСААФ припинила роботу. І вже у 2000-му Дмитро пішов працювати до військової частини - на «водокачку», займаючись експлуатацією насосних установок. А у 2006 році водозабір перейшов до міського водоканалу - так він став працівником нинішнього КП «Богодухіввода».
І до 6 лютого цього року залишався його незмінним працівником.
У колективі його щиро поважають. І керівництво, і колеги знають: якщо зміна за Дмитром Максимовичем - усе буде під контролем. Скільки разів згоряли насоси, скільки аварійних ситуацій доводилося ліквідовувати! Робота не кабінетна, відповідальна, технічно складна. Але він завжди діяв спокійно, системно, без зайвих слів.
Надійність - головна риса
А вдома Дмитро Максимович - люблячий чоловік, батько і дідусь. З дружиною Клавдією Михайлівною вони разом уже 55 років. Хоча знали одне одного ще зі школи - разом грали у волейбол, по-справжньому познайомилися лише тоді, коли Дмитро приїхав у відпустку з армії. А служив на Далекому Сході у ракетних військах.
- Взяв він мене своєю щирістю і білосніжною красивою посмішкою, - з усмішкою згадує дружина. - Головна його якість - надійність. А ще мій чоловік - людина слова. Тепер ми бережемо одне одного ще більше, ніж у молодості. Підпираємо спину одне одному. І коли йде до магазину - обов’язково принесе мої улюблені «добрячки» -цукерки чи фрукти…
Подружжя народило і виховало сина Романа, доньку Ларису. А онук Олександр - особлива радість для бабусі й дідуся.
Так і живе Дмитро Максимович –просто, без показухи і не любить про себе розповідати, вихвалятися. Все його життя- це робота, відданість справі. Дійсно, справжня цінність людини вимірюється не гучними званнями, а тим, чи можна на неї покластися.
А на цього чоловіка покластися можна. І це, мабуть, найвища оцінка життя.
