- Навіть під час війни, вважаю, треба бути на позитиві. Погодьтеся, інколи фото з приємною посмішкою, особливо дитяче, може підбадьорити і додати настрою.
Останнім часом дуже багато негативно налаштованих земляків і землячок, які всього бояться.
Скажу відверто: сам я – фотограф з майже 40-річним стажем, із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну не роблю фотосесії рідних, які раніше були традиційними. Якось весною-2022 пішов з онучкою у центр міста, щоб познімкувати дитину на фоні відродження і пробудження природи. Кажу: «Пішли, Анюто, дідусь тебе пофотографує. Яка гарна погода!» Прийшли у центр. Тільки взяв фотоапарат у руки, як чую крик невідомої жінки: «Що ти робиш? Навіщо фотографуєш? Хочеш щоб прилетіло? Не можна нічого фотографувати!» Я кажу: «Та ми ж природу фотографуємо, весняну красу. Має ж хоч якась бути віддушина». А вона - ще з більшою злістю почала кричати. Я подивився на неї, склав фотоапарат у сумку і пішов з онучкою додому. З тих пір у місті фото не роблю, хоча раніше чи не щодня робив світлини рідного Богодухова… Просто боюся знову негативного сприйняття земляками і землячками.
Знаєте, щодня у своїй фотостудії я роблю на замовлення 3-4 фото на могили небіжчиків нашого краю. Люди помирають, гинуть. І багато хто помирає саме через нервову напруженість, постійні стреси, які мають у подальшому сумний наслідок.
Зараз, звісно, замовлень стало менше, порівняно з початком повномасштабної війни. Хрестини, особисті свята - переважно у закритому просторі, у приміщенні. Весілля, на жаль, останні більш ніж 2 роки взагалі не знімкую.
Що стосується фотосесій на природі, які раніше були популярні, - зараз мало хто виявляє бажання виїжджати на природу, оскільки це небезпечно у прифронтовій громаді.
А от у фотостудії почастішали випадки, коли дружини, родини військових замовляють фото на картини, календарі. І це доводить те, що фіксувати щасливі миттєвості на згадку потрібно.
Публікувати чи не публікувати фото у соцмережах – вибір кожного. І я, вважаю, головне – душевний спокій і розуміння внутрішньої рівноваги. А вже наш вибір - як сприймати.
Хочеться, щоб якнайшвидше прийшла Перемога, і я міг спокійно, не боячись, фотографувати місто, його красу, влаштовувати фотосесії.