Чому після сидерату розсада жовтіє: після яких грядці потрібен додатковий азот, а після яких - ні

 

                                   Усе залежить від того, який сидерат і коли скосили.

Сидерати сіють, щоб землі стало краще. А буває, навесні після них розсада стоїть бліда й жовтіє, ніби їй бракує азоту. Молода соковита зелень швидко віддає грядці живлення, а грубі стебла на кілька тижнів його забирають.

Добре це видно з досвіду Університету штату Орегон. Броколі, посадженій після вики - бобового сидерату, - добрив знадобилося помітно менше. А після вівса, який встиг витягнутися в стебло, азот довелося додавати.

Що сидерат дає грядці
Головна робота осіннього сидерату - не дати живленню піти. Азот у вигляді нітратів розчиняється у воді найлегше, і на голій землі осінні дощі та тала вода несуть його вглиб, куди корені овочів уже не дістануть. Сидерат забирає цей азот у свою зелень, та й частину води випиває сам. Навесні, коли масу загорнуть, живлення повернеться у верхній шар.

Найкраще з цим справляються жито, олійна редька й гірчиця: вони швидко ростуть восени, а в жита й редьки корені ще й ідуть глибоко. Але ловлять азот лише посіяні рано - одразу після збирання врожаю, поки тепло і вони встигають вирости.

А бобові — вика, горох, конюшина, люпин, кормові боби - вміють більше: бактерії, що живуть у наростах-бульбочках на їхніх коренях, беруть азот просто з повітря. Ось чому після них грядка багатша, ніж була до сівби.

Чому від одних стебел грядка голодує, а від інших ні
Скошену масу переробляють ґрунтові мікроби. Їм, як і нам, потрібна збалансована їжа: приблизно 20-25 частин вуглецю на одну частину азоту. Вуглецю багато в жорстких стеблах, а азоту — у молодій соковитій зелені.

Якщо в масі азоту вистачає, мікроби з’їдають свою частку, а решту віддають рослинам. Якщо стебла грубі й азоту в них мало, мікроби добирають його з ґрунту — і забирають у розсади. Віддають назад лише тоді, коли самі відімруть. Цей процес забирає кілька тижнів, які припадають на початок сезону, коли молодим рослинам азот потрібен найбільше.

Наскільки швидко змінюється сидерат, добре видно на прикладі жита. Молоде жито грядці азот віддає. Коли починає показуватися колос, воно вже на межі. А на час цвітіння вуглецю в ньому майже вдвічі більше, ніж потрібно мікробам, і вони самі тягнуть азот із землі — майже як із соломи.

Жито й овес: коли косити
Злаки треба косити, поки вони соковиті: найкраще, коли стебло тільки починає витягуватися, і в будь-якому разі до того, як покажеться колос. Жито краще загортати, поки воно нижче за 45 см. Що довше злак стоїть, то більше азоту він потім забере.

Озиме жито восени не чіпають: воно зимує й тримає азот до весни, а косять його навесні. Зволікати навесні не варто ще й тому, що, розростаючись, жито сильно сушить землю.

Переросле жито з колосом у землю не закопують — на його розкладання мікроби витратять багато азоту. Його можна скосити в компост, а корені залишити в ґрунті.

Овес, посіяний наприкінці літа, у більшій частині України вимерзає, і навесні з ним менше клопоту.

Після загортання злаків сіяти й саджати одразу не варто. Зачекайте 2-3 тижні, а перед сівбою моркви й цибулі після жита (якщо сієте їх після жита) — 3-4: залишки жита пригнічують сходи дрібного насіння. Розсада томатів і велике насіння до цього менш чутливі.

Гірчиця й олійна редька: що робити в жовтні
Капустяні сидерати розкладаються швидко — у їхньому соковитому бадиллі азоту багато, і вони зв’язують його менше, ніж злаки. Восени їх можна не чіпати: біла гірчиця вимерзає вже за температури −4 °C, олійна редька — після кількох ночей поспіль із морозами нижче −5 °C. Побиту морозом масу залишають зверху як мульчу, а навесні загортають — земля після неї пухка, сіяти легко.

Одна умова у вимерзлої редьки: азот вона віддає дуже рано навесні. Саджати після неї краще те, що йде на грядку одним із перших і одразу просить азоту, — інакше його вимиє.

І гірчицю не сіють перед капустою, редискою та іншими капустяними: у землі накопичується кила — хвороба коренів капустяних.

Фацелія поводиться схоже: восени ловить азот, не даючи йому вимитися, після відмирання швидко його віддає, а морозів нижче −8 °C не переносить. Але на час цвітіння азоту для грядки в ній майже не залишається, тому косять її до цвітіння.

Коли потрібне підживлення, а коли ні
Після бобових азотне підживлення можна помітно зменшити. Зовсім без підживлення, щоправда, обійтися вдається не завжди — першого року грядці дістається приблизно половина їхнього азоту.

Після злаків, скошених молодими, і після гірчиці чи редьки додатковий азот давати не потрібно: ці залишки його з грядки не забирають, тож підживлюють як зазвичай.

Якщо перерослі злаки все ж загортали, а чекати немає часу, азот потрібен. Дайте його на початку сезону, коли садите розсаду або сієте, — тоді рослини переживуть ті тижні, поки мікроби тримають азот у себе.

А сам сидерат удобрювати не потрібно: він для того й росте, щоб забрати те, що залишилося в землі. Якщо підживити, весь сенс зникне.

Закопувати чи залишити зверху
Перед загортанням масу косять, дають прив’янути й подрібнюють. Загорнута маса віддає азот швидше — так роблять, якщо грядку невдовзі засіватимуть. Глибоко закопувати не потрібно, вистачає верхніх 20-25 см. І навіть неглибоко загорнута маса втрачає менше азоту в повітря, ніж залишена зверху.

Бобові косять на початку цвітіння: пізніше вони азот уже не накопичують. А загортають їх незадовго до висаджування: азот із них виходить уже через 7-10 днів, а в нових рослин коренів ще мало, і надлишок може вимити дощем.

Залишена зверху маса віддає азот повільніше й менше, зате тримає вологу й не пускає бур’яни. Так можна вчинити, наприклад, із конюшиною або вимерзлою гірчицею: зелень — зверху мульчею, корені — у землі.