На початку 20-го століття один шотландський фермер повертався додому. Проходячи повз болота, він раптом почув крик про допомогу. Фермер побіг на голос і побачив хлопчика, який намагався вибратися з трясовини. Фермер швидко зрубав товстий сук, обережно наблизився і простягнув гілку потопаючому. Коли хлопчик вибрався, він довго не міг вгамувати сльози, весь тремтів.
– Підемо до мене в будинок, – сказав фермер. – Тобі треба заспокоїтися і зігрітися.
– Ні-ні, – хлопчик похитав головою, – мене чекає батько. Він, напевно, дуже хвилюється.
Подякувавши своєму рятівнику, хлопчик втік … А вранці фермер побачив, що до його будинку під’їхала карета, запряжена породистими кіньми. З карети вийшов добре одягнений джентльмен і запитав
– Це ви вчора врятували життя моєму синові?
– Так, я, – відповів фермер.
– Скільки я вам винен?
– Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні. Я вчинив так, як повинна була вчинити будь-яка нормальна людина.
– Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму, – наполягав відвідувач.
– Я більше не хочу говорити на цю тему. До побачення. – Фермер повернувся, щоб піти. І тут на ганок вискочив його син.
– Це ваш син? – запитав гість.
– Так, – з гордістю відповів фермер, погладжуючи хлопчика по голові.
– Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою в Лондон і оплачу його освіту. Якщо він так само шляхетний, як і його батько, то ні ви, ні я не будемо шкодувати про це рішення.
Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім медичний університет, і незабаром його ім’я стало всесвітньо відоме, як ім’я людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг.
Перед самою війною в одну з лондонських клінік надійшов з важкою формою запалення легенів син того самого джентльмена. Як ви думаєте, що врятувало його життя в цей раз? – Так, пеніцилін, відкритий Олександром Флемінгом.
Ім’я джентльмена, який дав освіту Флемінгу, було Рендольф Черчилль. А його сина звали Вінстон Черчилль, який згодом став прем’єр-міністром Англії. Можливо, саме ці події згадував Вінстон Черчилль, говорячи:
«Зроблене тобою до тебе ж і повернеться».