З глибоким сумом та водночас щирою вдячністю…
Наш син, Віталій ЛОФИЦЬКИЙ, загинув 18 березня, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною. Він віддав життя за Україну поблизу села Кохівка на Дніпропетровщині.
Віталій родом із Краснопілля, Сумської області. Ми хотіли поховати його на рідній землі, але через активні бойові дії це було неможливо. Коли ми прибули в Краснопілля, перед нами постала страшна картина: розбиті будинки, завали, гнітюча тиша… Не було ні людей, ні волонтерів. Тільки звуки вибухів і страх.
Ми не знали, що робити. Але, на щастя, нас помітили поліцейські й допомогли виїхати з небезпечної зони.
Де ж поховати сина? Як віддати йому останню шану? У Богодухові мешкають наші родичі, і ми звернулися по допомогу до міської ради. І ось тут сталося те, чого ми не чекали – нас зустріли з розумінням, теплом і підтримкою.
Секретар міської ради Рамаз Гамбарашвілі відразу заспокоїв нас і запевнив, що все буде організовано на найвищому рівні. Він вислухав нас, подякував за сина, підтримав, знайшов теплі слова.
Віталія поховали з військовими почестями на Алеї Слави у Богодухові.
Всі складні питання – перевезення, документи, організаційні моменти – були вирішені швидко та професійно.
Ми відчули, що не залишилися наодинці з нашим горем.
Ми безмежно вдячні Богодухівській громаді, міській владі та особисто Рамазу Гамбарашвілі за небайдужість, підтримку та допомогу. Це важить для нас більше, ніж можна висловити словами.
Спочивай з миром, сину.
Ти пішов від нас так рано, але назавжди залишишся в наших серцях. Ти – Герой, який віддав життя за Україну. І ми будемо берегти твою пам’ять завжди.
З вдячністю і болем – батьки Віталія Лофицького – Олена і Віктор, рідні