«Народ, який не має своєї національної історичної науки, іншими іс-ториками подається як неповноцінний, він для них є об’єктом збиткування та приниження. Історія – це як мати: хоча чужі діти й гарні, але свої кра-щі». Ці мудрі слова -- з нової книги відомого вченого, справжнього патрі-ота, чиє родове коріння просто-таки вросло своїм розгалуженням у богодухівську землю, - - Анатолія Миколайовича Кіндратенка.
Важко сказати, у якій із наукових галузей він досяг найбільших успі-хів: у фізиці (має сотні наукових праць, 4 монографії і навчальний посіб-ник) чи в історії (видав до 10 історичних книг, 20 років очолював Харків-ську обласну «Просвіту», майже 30 років був незмінним редактором часо-пису «Журавлик»). Анатолій Кіндратенко – жива легенда Богодухівщини, людина, якою пишатиметься не одне покоління богодухівців. Енциклопе-дія сучасної України подає про нього такі відомості:
КОНДРАТЕ́НКО Анатолій Миколайович (06. 12. 1935, Ленінград, нині С.-Пе¬тер¬бург) – фізик, публіцист. Доктор фізико-математичних наук (1973), професор (1975). Премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1980). За-кінчив. Харківський. університет (1958). Працював у Харків. фіз.-тех. ін-ституті (1959–71): від 1967 – старший науковий співробітник; від 1972 – у Харків. університеті: від 1981 – зав., від 1991 – професор кафедри заг. та приклад. фізики. Наукові дослідження у галузі фізики плазми та плазм. електроніки: теорія плазм. хвилеводів, поверхн. хвиль на межі плазми з різ-ними середовищами, методи керування пучк.-плазм. нестійкістю та під-вищення коефіцієнтів корис. дії пучк.-плазм. підсилювачів і генераторів, кі-нет. та нелінійна теорії пучк.-плазм. нестійкості, проникнення електрома-гніт. поля у плазму. Голова Харків. обл. товариства «Просвіта» (від 1990), засн. і гол. ред. г. «Журавлик» (від 1993). Автор низки праць на іс-тор. й богослов. тематику під псевд. Андрій Куліш і Богдан Богослов: «Етнічні вій¬ни проти українців» (К., 2007), «Європейські гуни в описах да-вніх авторів» (2007), «Старий Заповіт очима християнина» (2008; обидві – Харків) та ін.
Вчений з такими науковими досягненнями виявився інтелігентною людиною з високим рівнем інтелекту і багатогранністю інтересів, а ще він вражає своєю простотою у спілкуванні, відсутністю пихатості і зверхності, хоча в його очах така глибинна мудрість, що, здається, цій людині відкри-лися всі таємниці світу і людського буття. Щось у його поведінці і зовніш-ності нагадує представника української шляхти.
Анатолій Миколайович на подвір’ї своєї оселі в Богодухові
На зустріч в редакції районної газети «Маяк» Анатолій Миколайович приїхав у симпатичному солом’яному брилі. Мабуть, щось подібне мали і його пращури – хлібороби, пасічники, селяни від діда-прадіда. Його нень-ка Анастасія Федорівна походила із знаменитого на Богодухівщині роду Троньків.
Велика родина Троньків. 1939 рік.
Народилась вона в Богодухові, тут пережила зі своїм сином всі поне-віряння Другої світової війни, віддаючи своєму хлопчикові не лише мате-ринську любов, а й традиції свого роду, почуття патріотизму і національ-ної гордості. У 1953 році Анатолій Кіндратенко закінчив Богодухівську СШ №2, про яку по сьогоднішній день має найкращі спогади, та з вдячніс-тю згадує своїх учителів.
1958 року закінчив Харківський університет, і розпочалася для нього успішна кар’єра вченого. Проголошення незалежності України зустрів з величезним ентузіазмом і творчим піднесенням, включившись у громадсь-ку, просвітницьку і видавничу діяльність.
Анатолій Миколайович по-справжньому щаслива людина: багато чо-го досяг у житті - у свої 36 років захистив докторську дисертацію у фізи-ко-математичній царині (іншим і кілька життів не вистачило б, щоб цього досягти), виховав двох чудових доньок, а головне – поруч з ним завжди його мила дружина – Лідія Єгорівна – інтелігентна, тиха і скромна жінка, приємна у спілкуванні. Мимоволі подумалося, що з цією жінкою затишно і комфортно пити на терасі чай з трояндовим варенням. Вона, до речі, теж уродженка нашого міста. Тож для цієї подружньої пари, як кажуть, всі шляхи-дороги ведуть до Богодухова.
Наша зустріч в редакції районної газети була присвячена виходу дру-ком книги Анатолія Кіндратенка «Фальсифікації історії в українських шкі-льних підручниках». Ознайомившись зі змістом нової книги, розумієш, що окрім глибоких історичних знань і уміння обґрунтовано аналізувати напи-сане в шкільних підручника, треба мати ще й почуття патріотизму, небай-дужості до того, що вкладають в голови українським школярам, адже че-рез трагічні обставини не одне покоління українців виросло на вигаданій і значною мірою сфальсифікованій історії. Тож треба все виправляти, а не робити нових помилок.
«В жодному підручнику не написано, що майже всі народи в Європі, всі, окрім аборигенів в Америці та Австралії, значна частина народів Азії та Африки говорять індоєвропейськими мовами. Зараз ці мови різні, але всі вони походять з мови племен, які вийшли з України і розселилися по Євразії 3 – 6 тис. років тому. Ці народи вчені називають індоєвропейсь-кими, хоча насправді всі вони є індоєвропеїзованими, тобто прийняли мо-ву, в більшій або меншій мірі змінивши її, від племен, які вийшли з україн-ських земель. Лише український народ залишився сам собою зі своєю мо-вою, яка неперервно розвивалася 7 – 8 тис. років від нашого часу». Як не пишатися і не цінувати нашу рідну мову після таких наукових роздумів автора нової книги!
Нова книга А.Кіндратенка цікава для всіх, хто хоче знати правдиву іс-торію України, для учнів і студентів, для вчителів і краєзнавців. Одним словом, для віх, хто любить Україну, свій рідний край, свій народ, хто зі світлою надією дивиться у завтрашній день.
Наталія Могилевська
https://youtu.be/grIzaV0jMXg?si=fU62eyh9mL_XS3kn