Війна щодня випробовує нас на міцність. І часом справжній героїзм проявляється там, де його найменше очікуєш - у звичайній людській реакції на чужий біль.
  Нещодавно наша 17-річна землячка Валерія, жителька села Щасливе, учениця Люботинського училища, перебувала у Великій Рогозянці. Саме тоді стався приліт ворожої «Молнії». Один із житлових будинків загорівся й зазнав серйозних руйнувань. З оселі лунав відчайдушний плач дитини.
  Поруч були дорослі, чоловіки. Та в ту мить лише Валерія наважилася діяти. Не думаючи про небезпеку, не зважаючи на вогонь і дим, дівчина кинулася до палаючого будинку. Вона встигла - винесла дитину на вулицю, врятувавши хлопчику життя…
   Цей вчинок коштував їй дорого: опіки, поранення, контузія. Але найголовніше - Валерія жива, і жива врятована нею дитина. Лише на третій день після події дівчина по-справжньому усвідомила, що сталося, і змогла оговтатися від пережитого.
   Батьки хлопчика зі сльозами на очах дякували своїй рятівниці, дивуючись її сміливості та рішучості. А ми всі ще раз переконалися: герої не завжди носять форму чи погони, і це не обов’язково чоловіки. Інколи це - юна дівчина з великим серцем і неймовірною силою духу…
   Нині Валерія перебуває на стаціонарному лікуванні. Щиро бажаємо їй якнайшвидшого одужання, сил і підтримки.
   Пишаємося нашими сміливими землячками й земляками. Героїні - серед нас.