На порозі свого сторічного ювілею харківське радіо повертає нас у часи, коли і на Богодухівщині діяв власний рідіовузол. Багато хто із старожилів, певно, пам’ятає, як голос «Говорить Богодухів» був важливою частиною життя нашого краю. 
Власне, особисто я, прийшовши на роботу в редакцію газети «Маяк» як коректор-кореспондент влітку 2000-го, кілька років поспіль була задіяна як диктор місцевого радіо.
Пригадую, раз-два у тиждень ходила на «Укртелеком» з новинами, які в редакції готувала разом з покійною коліжанкою Меланією Яківною. А вже там, у радіостудії, «начитувала» інформацію для того, щоб її почули земляки і землячки зі своїх радіоточок по всьому району.Через деякий час передача «Говорить Богодухів» взагалі відійшла у минуле…
Нещодавно я поспілкувалася з людиною, яка 37 років свого життя присвятила «Укртелекому», яка сьогодні є головою первинного осередку ветеранської організації зв’язківців і яка про роботу вузла зв’язку «зсередини» знає більше ніж будь-хто…Це – Валентина Григорівна Гончаренко. Її чоловік, Олексій Іванович, на жаль, нині покійний, теж був знаним зв’язківцем, віддав роботі на «Укртелекомі» 41 рік.

Валентина Григорівна провела мені своєрідну екскурсію тими місцями, де щодня вони з чоловіком ходили на роботу, де свого часу діяв радіовузол, де працювала вона з колегами (дивіться відео за QR-кодом)…


Ветеранка праці провела спорожнілими, а колись багатолюдними, коридорами цеху електрозв’язку, показала рідні їй, а тепер забуті, шафи з дротами, «кроси», «штекери» та інше, мені особисто невідоме обладнання…Колись тут життя «кипіло», а зараз…Свого часу тут працювало 360 людей, а зараз – близько 20…
Валентина Григорівна пригадала і про роботу богодухівського радіовузла. Ось що вона розповіла:


-    Перший радіовузол діяв у старому приміщенні – це була невеличка кімната, де знаходилися робочі місця механіків сільського зв'язку і чергової. Ця будівля стояла за теперішнім Пенсійним фондом. Пізніше, у 1975 році, радіовузол перенесли в нове приміщення РВЗ — то були дві кімнати на третьому поверсі. 
У першій кімнаті за роботою трансляції, радіозвучання, ліній передач і мовлення слідкувала чергова. Звідси контролювали лінії передачі мовлення, завдяки чому радіосигнал досягав найвіддаленіших куточків району, де діяли місцеві радіовузли (їх підключали з центрального вузла РЗВ), зокрема, у селищах Гути, Шарівка, селах – Горького, Улянівка, Стерне 
Ефіри тривали з 6-ї до 24 години, технічна перерва – з 13-ї до 14-ї.
У другій кімнаті була розташована студія звукозапису, де записували нашу популярну програму «Говорить Богодухів». Перші диктори були працівниками редакції газети «Маяк» — Струков, Євдокія Микитенко, Марина Сахно. 
Зранку, з 6.15 до 6.30, у випусках програми звучали новини про досягнення місцевих колгоспів, радгоспів, трудових колективів, про зібрані врожаї, надої молока, були також рекламні оголошення, вітання та повідомлення про ремонтні роботи РЕМ. Кожен випуск був першим і надійним джерелом інформації для жителів краю про місцеве життя.
Всередині 90-х років, коли фінансування радіо скоротилося, програма «Говорить Богодухів» припинила свою повноцінну роботу. Проте студія продовжувала працювати, зокрема з «Радіовітаннями», де кожен і кожна охочі жителі краю могли передати теплі слова своїм рідним, близьким, колегам, друзям.

ВЕСЬ ТЕКСТ- У ГАЗЕТІ "МАЯК" ВІД 15 ЛИСТОПАДА