Правда, богодухівські бублики, як сказав би стиліст типу Гоголя, надзвичайно смачні, таких бубликів, мабуть, нема в якійсь, скажімо, Умані…

Слід відзначити, що знаменитими богодухівські бублики стали задовго до написання Хвильовим Варчиної біографії. Так, мабуть , історично склалося, що в Богодухові проживав добрий майстер-пекар чи винахідлива майстриня, які створили цей кулінарний шедевр, які вклали в нього душу, створили оригінальний рецепт, який і до сьогодні залишається  справжньою загадкою. Але спочатку про «біографію» самого бублика.
Понад двадцять років тому – 10 листопада 2002 року – європейські гурмани відзначили 300 років БУБЛИКОВІ. За переказами, вперше бублики випік німецький пекар Бубель. Зустрічаючи короля з полювання він хотів випекти стремена, а вийшов такий собі бублик. Однак виріб сподобався, його стали посипати маком, використовувати різні смакові добавки.

Мабуть, завдяки великій кількості німецьких переселенців, наприкінці позаминулого – початку минулого століття бублик на Богодухівщині був дуже популярним, як, зрештою, і в Харкові, Охтирці, Боромлі. Однак саме богодухівські майстри знайшли ту родзинку, ту загадку, яка так приваблювала найвимогливіших гурманів. Минуло небагато часу, і жодний ярмарок в окрузі не обходився без богодухівських бубликів.
У пошуках рецепту знаменитих богодухівських бубликів, оспіваних Миколою Хвильовим, мені пощастило на початку 90-х років минулого століття зустрітися з 90-річною Клавдією Петрівною Визволенко, яка трохи відкрила завісу цієї загадки. На початку минулого століття її батько працював пекарем у заможного підприємця в центрі Богодухова. Пекарня процвітала, популярність бубликів зростала.

Відомо, що богодухівські майстри охоче переймали досвід випікання з інших регіонів, однак свою родзинку тримали в секреті. Племінниці батька Клавдії Петрівни навчалися в Охтирці на фельдшериць, але водночас навчалися там у знайомої бублейниці ремеслу і в голодні роки випікали і продавали бублики  в Богодухові.

Технологія випікання найпростіших бубликів була нескладною. На розігрітій печі стояв казанок. Бублики готували з тіста, замішаного крутіше, ніж на хліб. Ліпили бублики і кидали в казанок з киплячою водою. Дехто до води додавав соду (так вони краще тримали форму). Через хвилину-дві спеціальною довгою палицею з гачком на кінці витягували з казанка і розкладали на чистому рушникові, щоб просохли, а потім знову тією палицею розкладали на розігрітий черінь, прометений від попелу. Перед відправкою в піч притрушували маком або іншим їстівним дрібним насінням.

Але це не остаточний рецепт богодухівських бубликів. Кожна майстриня чи майстер намагалися внести щось своє, щоб задовольнити смаки покупців. Жодне чаювання в родині не обходилося без солодкої випічки і, звичайно, бубликів. По суті, вони й визначали статки родини. У бідних були пісні бублики на воді і кип’ятилися у звичайній воді. У заможній родині – здобні бублики, присипані маком і цукровою пудрою. У здобні бублики додавали яйця, вершкове масло ще й кип’ятили їх у молоці. У дбайливих господинь була й спеціальна лопатка, щоб саджати бублики в піч, а не та, що для хліба.

На питання, в чому ж секрет популярності богодухівських бубликів, в чому їх родзинка, Клавдія Петрівна  відповіла, що не знає. Від батька чула, що існували смакові добавки,  але вже ніхто не міг пригадати , які саме і в якій пропорції. Дехто стверджував, що рослини, з яких виготовляли  ароматизатори, були місцевого походження. Пізніше їх замінили ванільним цукром. Таким чином і на превеликий жаль секрет богодухівських бубликів відійшов у минуле.

Сьогодні у будь-якому супермаркеті можна придбати на вибір бублики, різного розміру і різного смаку: сухі, м’які і ароматні, посипані маком чи у цукровій глазурі. Приємно усвідомлювати, що цим смаколикам більше ніж 300 років.

Відео, як готували ми бублики за старовинним рецептом- ТУТ

Наталія Могилевська