20 червня — Всесвітній день біженців: історія, значення та долі мільйонів людей, які втратили дім

Сьогодні Всесвітній день біженців — одних з найуразливіших людей у світі

Всесвітній день біженців відзначається щороку 20 червня. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй встановила його у 2000 році, щоб вшанувати мужність, силу та стійкість людей, змушених покинути свої домівки через конфлікти, переслідування або порушення прав людини.

Щохвилини 20 людей залишають усе, щоб уникнути війни, переслідувань чи терору. За останні роки кількість примусово переміщених осіб у світі досягла рекордних рівнів та перевищила 120 мільйонів. Особливо негативно вплинула війна у Судані, насильством у Демократичній Республіці Конго, російська агресія в Україні, криза в Афганістані, Сирійській Арабській Республіці, М'янмі та за її межами. Через втечу від небезпеки діти втрачають роки навчання, жінки та дівчата стикаються з ризиками насильства. Захист біженців — це не лише акт співчуття, а запорука стабільності та миру.

Що таке Всесвітній день біженця
Всесвітній день біженців — це день, що привертає світову увагу до мільйонів людей, переміщених через війну, насильство та переслідування, і святкує їхню силу у відновленні свого життя. Це також можливість домагатися посилення міжнародного захисту, справедливих систем надання притулку та більшої підтримки країн і громад, які приймають найбільшу кількість біженців.

Чому Всесвітній день біженця має значення
Біженці часто прибувають до інших країн, втративши домівки, засоби до існування та близьких. Всесвітній день біженця існує для того, щоб нагадувати світу, що за цими статистичними даними стоять люди зі своїми історіями, навичками та прагненнями. Цей день протистоїть байдужості та закликає до практичних дій, щоб забезпечити біженцям можливість жити у безпеці та новими можливостями.

Війна, що постукала у наші двері на світанку 24 лютого 2022 року, перетворила мільйони українців та українок у біженців: майже третина наших громадян, рятуючись від війни, була змушена залишити свої домівки. Понад сім мільйонів перетнули міжнародний кордон України, ще майже стільки ж стали вимушеними переселенцями у межах країни. Кожна третя дитина була позбавлена можливості лягати спати у своєму ліжку.
Найбільше наших співвітчизників виїхало до Польщі, Німеччини, Чехії, Італії, Румунії, Молдови та інших європейських країн. Практично кожна з країн прийняла наших співвітчизників, забезпечивши власним коштом більш-менш прийнятні умови проживання.