У нашій громаді - у селах і в самому Богодухові - вимкнули вуличне освітлення.
Увечері місто ніби змінилося. Стало тихіше, темніше, порожніше.

Темрява тепер не лише на дорогах - вона відчувається й усередині.
Війна зробила своє - у багатьох серцях також потемніло. Ми втомилися. Ми навчилися жити з тривогою. Ми звикли економити не тільки світло, а й сили.

Але навіть у цій темряві ми не здаємося.
Ми залишаємо хоч трохи світла - у собі, у думках, у вчинках.

Нещодавно в Богодухові встановили новорічні прикраси.
Так, вони не по всьому місту - здебільшого в центрі.
Але вони є. І цього достатньо, щоб зупинитися, подивитися й на мить усміхнутися.
І знаходимо його - у маленьких речах.

Ці вогники додають новорічного настрою.
Вони нагадують про дитинство, про очікування дива, про тепло, яке хочеться відчути навіть у складний час.
Про те, що Новий рік все одно прийде - попри війну, темряву й втому.

Місто може бути темним.
Але поки в Богодухові горять хоча б ці маленькі вогники - у нас залишається надія.
Але якщо в нас є світло в серці - Богодухів живе.