Кому не знайомий кислувато-солодкий смак знаменитих цукерок «Барбарис»? Цього року цим популярним солодощам виповнюється 200 років. Ці цукерки справжні довгожительки, рецепт яких не змінювався по сьогоднішній день.
Їх історія почалася у 1826 році. Київський кондитер Сергій Ленов варив карамелі із натуральних соків у власній майстерні. Тоді кожен льодяник створювався вручну. Сік яскраво-червоної ягоди барбарису взяв випадково, але саме ці карамельки з легкою кислинкою принесли йому славу і популярність.
Більше ста років по тому, у 1939 році, з’явилася стандартизована рецептура, яка відкрила шлях до фабричного виробництва. «Барбарис» виготовляли майже на всіх кондитерських фабриках колишнього Союзу. Це були найдоступніші солодощі для всіх верств населення. Змінювались лише обгортки та дизайн. Смак залишався незмінним і упізнається з першої секунди.
Ягоди барбарису (ведмежої ягоди) згадуються ще в ассирійських текстах УІІ ст. до н.е. Ними лікувалися в Єгипті і стародавній Індії. Та й у радянські часи цукерки «Барбарис» видавали пасажирам в літаках для зменшення нудоти. Ці льодяники можна було купити у будь-якій крамничці. Хіба що у 80-х роках минулого століття вони швидко зникали з продажу через дефіцит цукру. Кмітливий народ використовував їх у самогоноварінні замість цукру.
Ось такий він – символ дитинства, поїздок, перших польотів і маленьких радощів. Це частина спільної пам’яті, солодка ностальгія і маленький гастрономічний символ епохи. До того ж легендарні барбариски по праву можуть вважатися українським брендом.
Наталія Могилевська
