Щоб знайти витоки електронної танцювальної музики, нам потрібно було б повернутися в 1960-ті роки, які вважаються одним із найбільших десятиліть рок-музики. Насправді, щоб знайти витоки ЕМ, потрібно було б повернутися значно далі в минуле і дізнатися про стилі музики назагал і про те, як розвивалася музика в цілому. Але почнемо з 1960-х.

Шістдесяті роки породили такі культові гурти, як Led Zeppelin і Pink Floyd, але саме The Beatles зайняли музичний трон і мали такий величезний вплив на те, як створюється музика.

«Бітлз» почали використовувати електронні інструменти у своїх творах, особливо синтезатор «Moog», який використовувався в альбомі Abby Road у 1969.

Вони були відомі своїми експериментами з піснями, музичними жанрами та різними інструментами, що дозволило їм залишатися цікавими протягом багатьох років. Подумайте про пісню «Being for the Benefit of Mr Kite», яка включає в себе звукову петлю та вокальне відлуння, або «Lucy in the Sky with Diamonds», доповнену такими нетрадиційними індійськими інструментами, як ситар і танпура.

Ці композиції були частиною жанру психоделічного року, який надихнув наступні рок-групи з раннім звучанням синтезатора, структурованим навколо темпу року.

«Музика нової хвилі» з’явилася на початку сімдесятих, загальний термін для різних поп- і рок-стилів, включаючи такі жанри, як синті-поп, прогресивний рок і широкий експериментальний рок-жанр «Краут-рок».

За кілька років до його появи, у 1968 році, двоє молодих людей з Німеччини об’єдналися, виступаючи разом із трьома іншими музикантами у складі краут-рок-гурту під назвою «Organisation», де основними інструментами були клавішні та флейта. У цих двох чоловіків швидко розвинулась одержимість синтезаторами, і вони стали піонерами електронної музики, яких світ знає як Kraftwerk.

Окрім драм-машин та інших секвенсорів, в альбомі Kraftwerk «Autobahn» 1974 року використовувався синтезатор «Minimoog». Цей альбом був першим, у якому повністю охоплено повторюваний електронний звук, яким вони стали відомі, і саме це стало ключовим у популяризації електронної музики як самостійного жанру.

Окрім синті-попу, Kraftwerk зрештою вплинув на сучасні музичні жанри, такі як хіп-хоп, пост-панк, техно, ембієнт та на клубну музику вцілому.

Хіп-хоп

Слід зазначити, що хіп-хоп мав великий вплив на електронну музику 1970-х років. Жанр виник після економічної кризи в Нью-Йорку у той час, коли виробнича промисловість була у вільному падінні, а можливості в музичній індустрії були обмеженими. Дискотеки та клуби почали закриватися, оскільки кошти на розваги випаровувались, створюючи умови для того, щоб молодь виносила свою музику та звукові системи на вулиці.

На вечірках у стилі хіп-хоп (або вуличних вечірках) Dj-їв супроводжували МС, щоб закинути трохи ентузіазму у натовп – римуючи та додаючи вокал до музики з багатьма треками, створеними на актуальних диско-басах того часу.

У 1973 році ранній хіп-хоп діджей, DJ Kool Herc, був відомий технікою, коли перкусія (або брейк) треків чергувалася на двох вертушках. Також могли відтворювалися дві копії одного і того ж запису з метою продовження брейку (break) – це був новий стиль діджеїнгу, який заклав основи тьорнтейблізму, визначення, яке не було придумано до середини 1990-х.

Тьорнтейблізм (з англійської – Turntablism) – це мистецтво маніпулювання звуками та створення нової музики, звукових ефектів, міксів та інших творчих звуків і ритмів, як правило, за допомогою двох або більше вертушок і DJ-мікшера з кросфейдером.

Наприкінці сімдесятих Sugar Hill Records побачив можливість заробити на цих тенденціях, коли живі диско-гурти та МС збиралися разом, щоб записати першу реп-музику.

У 1979 році The Sugarhill Gang випустили «Rapper’s Delight», використовуючи популярний диско-трек Chic «Good Times», який згодом представив хіп-хоп музику набагато ширшій авдиторії.

Електронна музика стала основою для багатьох композицій, охоплюючи такі жанри, як фанк, даб, ритм-енд-блюз і motown. Але це був лише початок майбутнього.

Не тільки The Sugarhill Gang стали свого часу новаторами. Кейко Мацуї та Людовіко Ейнауді куди сучасніші музиканти, які вкотре змінили реальність музики. 

Диско

Диско було величезним жанром, який виник на початку сімдесятих років на східному узбережжі США, де музиканти скористалися перевагами нової електронної музичної технології, що вийшла на ринок. Американська група «Sly and the Family Stone», мабуть, передбачила звук диско в 1971 році своїм хітом «Family Affair», який включав одну з перших драм-машин на ринку (Maestro Rhythm King MRK-2), що надихнуло пізніших музикантів в стилі диско на наслідування тогочасного тренду.

У 1972 році японський виробник електроніки Roland вийшов на ринок, представивши нову технологію, з якою музичні продюсери швидко почали експериментувати. Диско-хіт 1974 року «Rock Your Baby» Джорджа Маккрея був одним із перших, у якому використовувалася драм-машина, причому барабанщика було повністю замінено синтезатором TR 77 від Roland.

Через три роки, у 1977 році, американська виконавиця Донна Саммер випустила вічну класику диско «I feel love», пропонуючи вражаючий синтезований трек. Трек був спродюсований італійським співаком і автором пісень Джорджіо Мородером, який описав свою роботу з Саммер над цим треком як «справжній початок електронного танцю».

1980-ті роки

Дехто вважає 1980-ті десятиліттям найзначнішого розвитку електронної танцювальної музики та еволюції її звуку. Жанри, які все ще процвітають сьогодні, такі як хаус і техно, є продуктом клубної сцени вісімдесятих.

Завдяки таким виробникам, як Roland, нові електронні інструменти допомогли сформувати напрямок руху електронної музики на початку десятиліття. Музичну індустрію оживили завдяки цифровому інтерфейсу музичних інструментів (або MIDI), який об’єднав комп’ютери, інструменти та інше обладнання для того, щоб вони взаємодіяли разом, вперше.

Хіп-хоп продовжить свій величезний вплив на клубну культуру – відомі виконавці хіп-хопу використовуватимуть вертушки більше як музичний інструмент. «Grandmaster Flash» вважається піонером у цьому плані. Вони створили хіт 1981 року «Adventures Grandmaster Flash on the Wheels of Steel».

Його 7-хвилинне соло магії вертушки включало нарізання таких треків, як «Another One Bites the Dust» Queen, «Rapture» Blondie та «Good Times» Chich. Давайте послухаємо!

Одним із піджанрів, який почав досягати мейнстримових висот на початку вісімдесятих, був електро. Сильно натхненний хіп-хопом і німецьким синті-попом, електро замінив більш традиційні інструменти, такі як бас-гітара та барабани, синтезаторами та драм-машинами, як-от Roland TR-808.

У 1982 році американський хіп-хоп та електро виконавець Afrika Bambaataa (AKA The Godfather) випустив «Planet Rock», який приніс унікальне звучання TR-808 на танцпол. 

Потім на сцену виходять ранні форми хаус-музики, коли чиказький ді-джей Джессі Сондерс написав трек «On and On» у 1984 році, який міг похвалитися електронним звучанням, яке заворожувало. Сондерс черпав натхнення з R&B, фанку, раннього хіп-хопу та європейського електроруху, а Kraftwerk знову вплинув на розвиток електронної музичної сцени.

У той час виникає також ейсід-хаус і набирає обертів по всій Європі, а техно почало з’являтися в клубах Детройта, широко відоме як детройт-техно.

Назва напрямку походить від слова «технологія»; Техно було сумішшю афроамериканських стилів, таких як чиказький хаус, електро, фанк і синті-поп, а його назва стала офіційною завдяки альбому-компіляції 1988 року: «Техно! Танцювальний звук Детройту».

У співпраці зі шкільними друзями Хуаном Аткінсом і Кевіном Сондерсоном електронний музикант і музичний продюсер Деррік Мей вважаються піонерами техно, причому Мей випустив найвідоміший класичний танцювальний гімн «Strings of Life» у 1987 році. Цей трек допоміг підняти популярність техно в Європі. Німеччина та Великобританія особливо полюбили цей новий жанр, що походить із США.

1990-ті: назад дороги немає

На початку 1990-х років рейв-сцена у Великобританії та Німеччині сформувала появу трансової музики.

Зародившись у Німеччині, Транс швидко заполонив танцполи по всій Європі, а саме в таких країнах, як Бельгія та Нідерланди, і навіть зібрав серйозних прихильників на узбережжі Західної Індії, Гоа. Численні піджанри, як-от Progressive Trance (прогресивний транс), Goa Trance (Гоа-транс) та Uplifting Trance (апліфтінг-транс), відкололися, щоб утворити колективний жанр трансу.

Враховуючи його (трансу) здебільшого інструментальну природу та те, що він характеризується повторюваними мелодійними фразами, цей жанр вважався більш мелодійним варіантом хаусу та техно, де «апліфтінг-транс» значною мірою вплинув на класичну музику.

Такі відомі ді-джеї, як Пол Ван Дайк, Sasha, Джон Дігвід і Пол Окенфолд, допомогли зберегти її популярність серед шанувальників електронної музики наприкінці 90-х і навіть наприкінці 2000-х років.

Але в цей час була не лише трансова музика. На початку 90-х на європейській рейв-сцені також розвивалася низка електронних танцювальних жанрів, у той час, коли рейв-музика ставала швидшою та експериментальнішою. Сполучене Королівство (зокрема Лондон) впливало на нові жанри, які схилялися до басових звуків і швидшого темпу. Найпомітнішими були Jungle і UK Garage, які лягли в основу жанрів, які відкололися і почали розвиватися окремо: Drum & Bass і Dubstep у середині-кінці 90-х.

EDM (Electronic Dance Music)

США знову почали проявляти більший інтерес до електронної музичної культури наприкінці 2000-х років, коли французький електронний музичний дует Justice випустив свій альбом «Cross» у 2007 році. За допомогою синтезаторів гурт випустив музику під впливом року та інді, яка резонувала з публікою в США завдяки знайомому формату рок-виступу. «Electronicore» (злиття металкору та електронних елементів) тоді став трендом на ринках США, Австралії та Європи, поряд із епохою Дабстепу та Мінімалу наприкінці десятиліття.

На початку 2010-х років популярність Дабстепу зросла, коли американський діджей/продюсер Skrillex сповна скористався успіхом цього жанру у Великій Британії та представив його американській аудиторії. У 2010/2011 роках Skrillex випустив два міні-альбоми один за одним, і згодом музикант став восьмиразовим лауреатом премії «Греммі» та став світовим рекордсменом за кількістю виграних «Греммі» виконавцем електронної танцювальної музики.

Вся правда про EDM
З 2010 року по сьогоднішній день термін EDM монополізував ринок танцювальної музики, хоча його не слід використовувати як термін для опису ВСІХ жанрів електронної танцювальної музики, як це часто буває!

Незважаючи на розбіжності при визначенні цієї абрівіатури, в електронному танцювальному співтоваристві EDM – це термін, який з’явився лише після 2010 року, у той час, коли танцювальна музика стала глобальним товаром, а фестивалі електронної танцювальної музики перетворилися з інтимніших зібрань на видовищні масові тусовки на стадіонах.

Хвиля електронної танцювальної культури прокотилася від Лос-Анджелеса до Берліна та Сіднея – охопила всі континенти.

Українська електронна музика

Хтось пам’ятає, що таке Територія А? Саме ця передача на ТБ відкрила нам тоді не тільки Іру Білик і Наташу Могилевську, але й «Скрябіна» і саме цей гурт робив електронну музику. 1992 рік, у хлопців виходить альбом «Мова риб» – прекрасний приклад електронної української музики!

Перші рейви України
Ми вже побачили, що саме нічні клуби стали тим місцем, де народжувалася та жила електронна музика. Так от, коли такі клуби почали відкриватися в Україні, вони, заодно, відкрили зовсім іншу, нову музику для людей, і саме так до нас прийшов рейв. В 1995 році закрутилися перші рейв вечірки, які називалися Torba party. Вони проходили в перших нічних клубах, та навіть в Будинку кіно (Київ).

Це була культурна революція, однозначно! Адже окрім електронної музики людям відкрилося диво перформансу та інсталяції.

Потім в 2000-х нарешті хаус і техно стали звичними, але це зовсім не означає, що любити їх почали менше. Повідкривалося ще більше клубів і виникло багато вітчизняних діджеїв. Потім до України почали приїздити діджеї з-за кордону і нову еру електронної музики із всіма її жанрами та течіями було вже не зупинити.