10 грудня минає вже два тяжких роки, відколи покинув земне життя мій любий племінник МАКСИМ ВАРЧЕНКО.
Біль цієї втрати й досі не вщухає… Час не лікує рану в душі.
Ти був добрий, щирий, світлий. Ми так любили разом рибалити й говорити про життя. Часто згадую наші розмови, наш сміх. І щоразу, коли стою на березі з вудкою, дивлюся на воду - перед очима постають ті моменти, яких вже не повернути...
Царство Небесне тобі, Максиме. Ми завжди пам’ятатимемо й любитимемо тебе. Ти назавжди в наших серцях.
І знаєш… інколи здається, що в тихих хвилях води, у легкому подиху вітру, у відблиску сонця - є частинка тебе. Хоч життя і рухається далі, але місце, яке ти займав у наших душах, ніколи не зникне...
Спочивай з миром, дорогий наш. А ми житимемо, несучи твою пам’ять у серці - світлу, теплу і незгасну.
Вічно сумуючий -дядько з родиною
