Напередодні свята ми щиро вітаємо нашого тата, Миколу Павловича Ситника з селища Гути з Днем фізичної культури і спорту!
Сьогодні йому 77, але спорт і досі йде з ним по життю…
Спорт увійшов у його життя ще з дитинства. У 13 років він виборов свою першу грамоту за перемогу у стрибках у довжину на шкільних змаганнях. А останню відзнаку отримав 8 лютого 2009 року - за перше місце на районному шаховому турнірі.
Всього в активі має 47 грамот та дипломів, а також 4 медалі по футболу, настільному тенісі, легкій атлетиці, лижних гонках на 5 та 10 км.
Неодноразово брав участь в обласних змаганнях з легкої атлетики, футболу, настільного тенісу, лижних гонках на 10 та 15 км в м. Балаклія.
Протягом  18 -ти років (1971-1989 р.р.) захищав кольори футбольної команди «Колос» (Гути) у Першості Харківської області. . У 1983 році команда стала чемпіоном області й отримала від адміністрації цукрового комбінату іменні годинники - символ перемоги, які безвідмовно працюють протягом 42-х років і по цей час.
Більше чверті віку брав активну участь у проведенні футбольного турніру на приз Героя Вітчизняної війни (1941-1945р.р.) Терезова, що проходив кожного року 9 травня в с. Полкова Микитівка.
На Першість області з футболу всі матчі проходили по суботах, а в неділю, незважаючи на різницю у віці (татові було 41 рік, а синові Володимиру 18 років), разом грали в одній команді на Першість району. Останню гру тато провів у віці 54 роки. Завжди у своєму спортивному житті отримував підтримку від дружньої родини. 
Також активну участь в іграх по настільному тенісу та шашках брали дочка Наталія та невістка Ольга.
І наостанок -цікавий спортивний епізод, який стався під час гри між командами «Водник» (Краснопавлівка) і «Колос» (Гути). Під час зустрічі дув сильний вітер і після першого тайму наша команда програвала з рахунком 0:2. На початку 2-го тайму, при подачі м'яча, від кутового прапорця тато ударом «сухого листа» вразив ворота суперника, а через декілька хвилин, при подачі м'яча з іншої сторони, уболівальники скандували : «Ану ще, ану ще!»
І тато забиває другий гол. На жаль, ту гру ми програли 2:4, але голи запам'яталися на все життя…
А зараз тато активно вболіває за футбольну команду УПЛ «Металіст» 1925 м. Харків та команду «Ніка» СМК Богодухів та радіє їх успіхам.
Спорт для Миколи Павловича завжди був не лише змаганням, а й способом жити на повну, дружити, радіти й дарувати гарні емоції рідним та односельцям. Його перемоги й досі згадуються з усмішкою, а спогади про матчі гріють душу…
Хочемо побажати любому татові  здоров'я, наснаги, спортивного духу, щоб всі досягнення зберігалися у пам'яті світлими і яскравими моментами.

На фото:  Микола Павлович з м'ячем. Травень 1988 року, проводи на пенсію, завершення спортивної кар'єри...