Винахідник-дизайнер  і раціоналізатор  по-богодухівськи - саме так можна назвати нашого земляка Анатолія Дмитровича Пономаренка, з яким доля звела мене зовсім нещодавно, просто біля редакції.

Було це зранку. Дивлюсь - дорогою йде чоловік, тримаючись за велосипед. Років під вісімдесят, у цікавому кептарику, а велосипед - теж не звичайний. Видно з першого погляду: руки майстра тут постаралися. Оригінальний багажник, незвичні деталі на рамі, саморобні дзвінок і фари - усе по-своєму унікальне.

Підходжу ближче, запитую:

- Це ви самі так велосипед переобладнали?

- А хто ж іще, - усміхається у відповідь мій новий знайомий.

З’ясувалося, що пан Анатолій – досить поважного віку. А знайомство відбулося саме 1 вересня. Анатолій Дмитрович повідомив, що він народився за 41 день після початку Другої Світової війни.

Чоловік поділився на камеру спогадами про свій перший Першовересень (дивіться відео за QR-кодом). 

Було це в селі Корбини Івани. Зі щемом у голосі він згадав ті далекі роки, а також свою маму - вчительку з великої літери, Олександру Павлівну, яка вже відійшла у вічність.

Через кілька днів ми зустрілися з чоловіком ще раз - уже в нього вдома. І знаєте, то було для мене справжнє відкриття!

Пан Анатолій - людина енциклопедичних талантів, має 5 цивільних професій.

З дитячих років захоплювався радіотехнікою, що згодом визначило його професійний шлях - юнак зацікавився військовою справою та був направлений на навчання до військової школи радіолокації. Рік відучився, і два- прослужив.

Після демобілізації працював три роки на харківському заводі імені Малишева, у закритому цеху, де випускали тоді танки.

Потім повернувся на малу батьківщину- до Богодухова.

Працював у ДТСААФі 10 років, а потім трудився художником-оформлювачем.

Давно вже на заслуженому відпочинку…Чим тільки не займається- і селекцією рослин, і бджолярством (щоправда, останні роки залишив цю справу), і майструванням, і столярством…Водночас, художню справу не полишає.

Він показав свій город, сад,  «виноградну галерею», з якої ласує ягоди майже цілий рік. У дворі - величезний горіх із цікавою історією: ще 50 років тому сусід Яків Спиридонович дав йому пророщені горішки. Сусіда вже давно немає, а дерево росте і нагадує про дружбу. Анатолій Дмитрович у розмові не раз із вдячністю згадував Якова Спиридоновича - знаного в Богодухові столяра.

Сам же він продовжив справу старшого товариша - зберіг верстат сусіда і створив власне обладннання. Для цього у дворі облаштована ціла майстерня, в якій усе - результат його умілих рук. 

 

З гордістю Анатолій Дмитрович демонстрував і власноруч виготовлену медогонку - незвичну, без традиційної ємності. Хоч пасікою він не займається вже понад десять років, відколи не стало мами, у домі й досі зберігаються запаси меду.

— Мед не псується, хіба ви не знали? - усміхається він. - Колись навіть тіло Олександра Македонського везли додому в медові, щоб зберегти від розкладу...

Як з’ясувалося, хист до раціоналізаторства і винахідництва у нього ще з дитинства: ще малим він приголомшив усіх тим, що самотужки зібрав справжній радіоприймач.

А ще – Анатолій Дмитрович художник і різьбяр. Малює картини, ікони, пейзажі, портрети. Займався випалюванням по дереву, ліногравюрою, різьбленням. 

Його почерк - взагалі окрема тема! Надзвичайно каліграфічний, ніби друкований. Такими літерами виведено десятки «загальних» зошитів - особистих щоденників, порад психологів, цитат тощо.

Анатолій Дмитрович і музикант - грає на мандоліні, домрі, віолончелі, баяні, акордеоні. Має відповідну музичну освіту. Свого часу працював  баяністом у будинку культури села Мерло. І хоч давно не грав, цього дня таки заграв мелодію «Іспанський танок ріоріта» - тонко, чуттєво, професійно. Дивіться відео (QR-код).

Ось такі люди живуть поруч з нами у Богодухові.

Неординарна особистість, самородок, якого раніше наша газета чомусь не помічала. Якби не випадкова зустріч - можливо, ця історія так би й залишилась невідомою.

Тож маю честь представити нашого земляка- раціоналізатора, художника, музиканта, винахідника і просто людину з великим серцем і надто скромним характером – Анатолія Дмитровича…

Тетяна ЛУЧИНСЬКА