Шановні читачі!
Пам’ятаєте, під час обговорення чергового матеріалу з авторської рубрики «Знайомі і незнайомі місця рідного краю» ви писали, що хотіли б дізнатися більше і про Мусійки? Отож, ловіть!
Краєзнавиця Наталія Могилевська виконала ваше прохання і підготувала цікавий краєзнавчий матеріал -вийде у номері від 26 вересня.
Читайте, коментуйте, діліться враженнями!
А від вас ми чекаємо світлин із Мусійок - сучасних або зі старих альбомів. Надсилайте їх у коментарях чи в особисті повідомлення.
І, звісно, розповідайте нам про цікавих людей Мусійок!
А поки що - кілька абзаців тексту з газети....
МУСІЙКИ
Мусійки колись були хутором, на якому поселилися родини з повітового міста. Як стверджують архіви, це був казенний хутір, який розкинувся вздовж Провальського Яру і відомий з середини ХІХ століття. І місце переселенці обрали зручне – між старими селами Семенів Яр та Люозова.
Про одного з перших поселенців можна прочитати в архівному документі про перепис населення 1718 року. Жив на хуторі тоді Мойсей Бондаренко разом з дружиною Оленою і трьома синами. Займався перший переселенець виготовленням горілки. Мав він свій «винний казан», але чомусь робив горілку по чужих винницях.
Далі трапилась цікава історія. Як це нерідко бувало за тих часів: діти, онуки і правнуки Мойсея Бондаренка мали прізвище Мусійки (Мосейки) – за іменем батька, діда. Так і пішло з тих пір – хутір Мусійки.
