Стан проживання війни – невідомий і непередбачуваний. Він диктує нові правила, які дещо змінюють звичний формат подачі фото- та відеоконтенту. І якщо раніше публікація умовних котиків чи атрибутів «безтурботного» життя сприймалася в соцмережах нормально, то зараз їхні користувачі/користувачки почали виносити на моральний осуд чи не кожен вид такого контенту.
Яким має бути контент – про це діляться своїми думками краянки. На жаль, чоловіки не долучилися до обговорення…
Наталія Церковна: «Нехай просто послухають, що думають з цього приводу ті, хто в окопах...У багатьох війни немає»;
Олена Пономаренко: «Іноді складається таке враження, що у нас дві України: одна воює - це стосується хлопців, що на війні і їх сімей, що живуть в страху за життя своїх рідних, і постійно донатять, щоб хоч трішки допомогти хлопцям в окопах. І інша Україна, яка веселиться, фотографується та відпочиває, бо вони вже заморилися від війни»;
Людмила Зміївська: «Публікувати щасливі фото під час повномасштабної війни не те що недоречно, а недопустимо! Скільки горя поруч! Щастя ніхто не відміняв, але радійте в сімейному колі. У стрічці, де співчуття рідним, де сповіщення, що сьогодні назавжди..., де просять на автомобіль і розміщають світлини, старого авто, як сито, все побите, як сплять, їдять захисники, як вивозять поранених...Чи ви цього не бачите? А ще більше «вбивають» вподобайки! Люди радіють не за волонтерів, а за напівоголоних дівчат! Що це? Кажуть, що немає кому служити? Подивіться вподобайки!»;
Вікторія Рябка: «Це дуже делікатне питання. Потрібно виважено підходити, щоб не образити і не завдати болю іншим людям. Якщо це фото щасливих дітей, дитячих свят - то це повністю доречно, але якщо це приватна вечірка - то краще залишити світлини для домашнього перегляду»;
Алла Рубан: «Знаєте, якось не до делікатності. Коли наші діти воюють третій рік, втомлені, часом голодні, а здорові, пузаті мужики влаштовують вечірки з надувними ляльками і т.д, та ще й викладають це в соцмережах...А чи не нагадують вам ці дійства якийсь шабаш на кістках?»;
Алла Дороженко: «Кожна людина має свою думку і погляди на теперішнє життя. Моя особиста думка: як би не було тяжко - потрібно старатися бути на позитиві, але при цьому знати міру. По-іншому можна просто зійти з глузду. Ще повторюся - це моя особиста думка»;
Людмила Семенюк: «Це недоречно, нетактовно по відношенню до людей, які втратили своїх рідних, свої домівки. Фото з відпочинків, корпоративів недопустимі в соцмережах. Перед новим роком в нашому місті пройшли корпоративи - і зразу зʼявилися відео радісних, щасливих і танцюючих під рузняву музику людиків. А в цей день в нашому місті мати і батько хоронили свого сина- Героя….І дивитись на той шабаш в кафе було гидко»;
Юлія Бездверна: «Фото гарного настрою є різні: у когось – горе, бо загинули рідні, а в когось – радість, бо народилася дитина. Треба знати міру і менше викладати фото. Взагалі, радість любить тишу, і не всі ті, хто ставить на аву прапор України, носить вишиванку - є патріотом своєї країни. Багато хто навіть не розмовляють українською мовою, але це не означає, що вони не патріоти і плачуть від горя. Ніхто не може бачити душу, біль, горе іншої людини».
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом